Мої сни-видіння

Сны, сновидения, иные миры и планы существования. Техники, методики и способы достижения ясных снов, сновидений и выходов из тела. Цель таких опытов. Обмен опытом, идеями, вопросы, ответы и многое другое.
Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 12:15 am

Почавши дослідження снів і пошук Бога, й в кінці-кінців істини, я мав можливість до цього часу пережити ряд снів-видінь, зміст, природа і характер яких виходять за рамки звичайних снів. Почалося це ще до того як я зустрівся з поняттям усвідомлених снів, й почав досліджувати їх. Час від часу я бачив сни-видіння, і пам'ятав їх настільки добре і чітко, що не потребував записів. Згодом я їх все таки записував.

В цій темі я вирішив викладати такі записи для всіх зацікавлених людей, так як вважаю, що не має сенсу знати про них тільки мені. Частину змісту видінь я подаю в зашифрованому вигляді, інша частина була мною побачена вже в зашифрованому вигляді прямо під час видіння. Частину з них я вже записував в своєму щоденнику на форумі, який доступний лише для зареєстрованих користувачів. Ця ж тема буде доступна для будь-якого відвідувача.


Скайп админа: jacobcond

Теги:

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 12:21 am

Світло, що перемагає Сонце

На дворі був світлий день. Я стою на балконі. Крім мене на балконі також перебуває група інших людей. Ми всі спостерігаємо за небом і користуємося різними астрономічними приборами, в основному телескопами на триніжках. Ми група астрономів і я головний в ній. Всі ми чогось чекаємо. Щось має відбутися. Я трохи схилив голову і задумався, відчув сум. Але раптом чую радісний крик одного із спостерігачів. Це оживляє і звеселяє всіх нас. До мене підходить мій помічник. Він каже, що один із спостерігачів побачив щось на небі.

Ми разом підходимо до нього. Він показуючи на свій телескоп, каже до нас: "Подивіться самі!".
Я нагинаюсь, прикладаю око до окуляра, дивлюся. Бачу щось дуже яскраво сяюче. І раптом лунають радісні вигуки вже всіх спостерігачі разом. Я віднімаю свій погляд від прибору, теж наповняюся радістю і вигукую. Я побачив, те що так довго чекав. Це щось неймовірне. На небі засяяло щось подібне до Сонця, але воно в два чи три рази яскравіше від нього і більше. Я розумію, що це не Сонце, не зірка, і не Місяць, і не будь-яке небесне тіло. Телепатично до мене приходить розуміння цього, а також розуміння того, що це особлива Ознака на небі.

І от ми стоїмо, піднявши голови і з радістю й здивуванням спостерігаємо за цим видовищем. Сонце знаходиться з права від Ознаки. Ознака плавно рухається по небу, підлітає до Сонця. І вона перемагає його. Так, що Сонце потемніло і поблякло від його сяйва. Так само потемніло і похмурніло небо, щоб сяяла тільки одна Ознака. Я одночасно все це бачу і телепатично отримую інформацію, що додатково описує причину того, що відбувається. Після цього я прокинувся.


Скайп админа: jacobcond

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 12:29 am

Військо

Я в темній кімнаті, навкруги майже повний морок. Раптом мною опановує страх. Я хочу вибратися з цієї кімнати. Переді-мною двері. Я підходжу до них, в сліпу беруся за ручку, відчиняю двері й виходжу. Тепер я в коридорі. Тут теж темно. Дивлюся в кінець коридору, де мають бути двері. Вони дійсно там є і раптом вони самі по собі відкриваються, а з проходу ллється яскраве світло.

Я стою на місці й у відкриті двері бачу подвір'я, де навколо багато зелених дерев і чисте від хмар небо. Там все залляте приємним сонячним світло. Виходжу туди, на двір. Зупиняюсь за 5 метрів від виходу. Глянув направо від себе і на деякій відстані бачу столик. За ним сидять четверо чоловік. Вони про щось розмовляють, веселяться й забавляються. Але на мене надійшов якийсь смуток. Я схилив голову і задумався.

Раптом світло дня потемніло, так що стало навколо похмуро, як перед зливою, коли все небо вкривається важкими темними дощовими хмарами. І я почув дивний звук з неба. Тяжко описати на що він був схожий. Він пронизував все навкруги. Був подібний співу великої кількості цвіркунів. Я розвернувся і глянув догори. Там було багато мілких хмарок. Вони були вишикувані в стрій і разом були як одне військо. І тут я почав знову телепатично отримувати пояснення до того, що відбувалося.

Летіли вони по небу з півдня на північ. А на їх чолі був Ісус Христос. Він був ніби одночасно як видимий і невидимий. І ніби стояв на всіх цих хмарах і одночасно вів їх. Від великого здивування й величі того, що я бачив і розумів я впав на коліна і сказав: "Господи, прийди!". А він зупинив своє військо і відповів мені: "Зачекай трохи. Бо ще не всі хто мав увірувати увірував і не всі опечатані. Та й тобі самому кажу: покайся і закрий гріхи свої молитвами та вчинками".

Військо рушило далі й продовжуючи летіти зайшло за північний край Землі. А я спостерігав за ним. Мені було трохи жаль, що вони летять далі. Коли вони зникли, знову засяяло навкруги, як раніше. Навколо мене були зелені дерева, кущі й блакитне чисте небо. Тоді я встав. Почув голоси тих чотирьох, що сиділи на віддалі за столиком. Вони розмовляли про військо, яке тільки-що пролетіло по небу. Я повільно пішов в їх сторону.

Коли я вже пройшов більшу половину шляху, раптом почув сильний низькочастотний зростаючий звук і відчув потужну вібрацію всього навкруги. Ці вібрації створювалися саме низькочастотними потужними звуковими хвилями, які не можна почути але можна відчути. Звучання було настільки потужне, що навіть земля під ногами вібрувала. Звук надходив зверху. Я одразу зупинився і подивився вгору прямо над собою.

Я побачив дещо несподіване. Половину світлого безхмарного неба закривало щось темно-металічного кольору. Цей об'єкт плавно рухався з сходу на захід, тобто в тому ж напрямку якому я йшов до цього, і на висоті приблизно 50 метрів. Саме з нього надходив цей потужний вібруючи звук, що змушував вібрувати все навколо. Об'єкт мав видовжену ракетоподібну форму з великою шириною. Більше всього він мені нагадав велику балістичну ракету. До мене знову прийшло телепатичне пояснення, що це дуже потужна зброя і вона може вбити дуже багато людей.

Об'єкт повільно пролетів над мною і продовжив свій політ в західному напрямку. Поступово шум від нього стих. Я знову подивився на людей, що сиділи за столом.
- Ви теж це бачили? - запитав я в них.
- Так. Знаємо ми цих іншопланетян... Розліталися тут..., - сказав один з них.
- А звідки ви взяли, що це іншопланетяни? - запитав я. Розмовляючи з ними, я відчував чим були зайняті їх голови. Їх більше турбувало як би розважитись й задовольнити свої дрібні людські бажання. А для всього незвичайного в них завжди були готові пояснення, такі ж дріб'язкові як і їх бажання. Щоб не звертати уваги на незвичайне, вони швидко давали свої пояснення, щоб по-скоріше знову зайнятися своїми дріб'язковими справами й ні про що зайвий раз не думати.
- А там, ви бачили військо, яке пролітало по небу? - спитав знову я, вказуючи рукою.
І вони знову відповіли мені, що це страшні іншопланетяни й з ними краще не зв'язуватися. Й приступили далі до своєї гри. Я зрозумів, що тут марно про щось розмовляти й відійшов трохи вправо.

Мене цікавило куди ж летіла ця смертоносна зброя, тому я поглянув в західному напрямку. Там, в далечині й туманній синяві атмосфери я побачив будинки - хмарочоси. Вони розташовувалися групою, один біля одного. Деякі вищі, деякі нижчі. Й очевидно були частиною великого міста. Я ще деякий час дивився на них доки не прокинувся.


Скайп админа: jacobcond

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 12:34 am

Ліс

Я сиджу в машині (поза-шляховик), разом зі мною також, ще двоє чоловік. Один з них сидить за кермом. Ми їдемо в справах - треба оглянути дещо. На дворі ніч. Я помічаю, що ми їдемо по лісу. Дорога ґрунтова, трохи рівчакувата. Навкруги глибока темрява, але на невеликій відстані видно стовбури дерев. Їхні крони щільно закривають небо, так що не проступає жоден промінь світла. Я починаю розуміти, що темно саме через це. І напевно не можна сказати ніч зараз чи день.

В машині ввімкнені фари, вони висвічують вузький простір попереду. На дорозі багато поворотів і розвилок, різкі підйоми і спуски, інколи рівно. Водій в нас не простий, насправді він головний, а ми лише помічники. Він каже, що нам треба оглянути все поле, пересвідчитися чи нормально дозріває урожай. Це мене трохи дивує, але придивившись у вікна я бачу, що по обидва боки вузької лісової дороги росте пшениця. Так, ввесь ліс засіяний пшеницею. Вона щільно покриває ввесь простір між деревами по всьому лісу. Як дивно. І до того ж вона вже майже дозріла й пожовкла.

- Але як таке може бути? Пшениця в лісі?...
- Не дивуйся. Нема нічого неможливого. - відповідає водій.
Ми зупиняємося на на рівній ділянці. Треба подивитися на пшеницю зблизька. Виходимо з машини. Поки я оглядаюся навкруги, вони дивляться на якість пшениці. Здається все нормально. Залишилося ще трохи дозріти. Водій підходить до мене й каже:
- Піди візьми в машині в бардачку блокнот і ручку. Треба дещо записати. Я підходжу до правих передніх дверей. Вони відкриті. Сідаю на сидіння. Відкриваю бардачок. Дістаю звідти записну книжку й ручку.

Відкривши записник, запитую:
- Що писати?!
Тим часом, вони підійшли до відкритих дверей.
- А тепер запиши те, що бачив у цьому сні! - наказує власним голосом водій, - Ти повинен все записувати.
Це мене потрясає. Я розумію, що це дійсно сон. І мене також потрясає те, що я розумію, що саме він має на увазі. Я розумію його натяк, що я повинен записати також ті два сни, які мені приснилися раніше, які я так і не записав.

Хто ж вони такі? І з ким я розмовляю? Вони реальні істоти, які розуміють де ми зараз, що це сон! Такі думки виникають в мене в цю мить. І я зрозумів, що вони знають, що я зрозумів і що знаю. Все це відбулося за кілька секунд і я прокинувся.


Скайп админа: jacobcond

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 12:35 am

Апокаліпсис (Місяці)

На дворі день. Я на якійсь території. Навколо не видно будинків. На великій відстані де-не-де ростуть невисокі дерева. Небо світло-блакитне. За 10 метрів від мене стоїть група людей (10-15 чоловік). Вони про щось розмовляють між собою. Я підходжу по-ближче щоб почути їх розмову. Вони трохи звертають на мене увагу, але продовжуються свою розмову, про звичайні буденні справи. А поміж іншим хтось згадує про Апокаліпсис. Хтось інший каже, що ніякого Апокаліпсиса ніколи не буде, це просто вигадки які пишуть в газетах. Інші також підтримують цю думку, мовляв в них і так багато справ, щоб тратити свій час на якісь вигадки.

Я кажу їм, що вони не праві. Вони починають над мною насміхатися, мовляв, а хто ти такий взагалі? Так я з ними трохи посперечався. Потім вирішив відійти в бік.

Раптом я відчуваю, що щось не так. Краєм ока помічаю денний Місяць на небі. Він привертає мою увагу, я більш уважніше на нього дивлюся. Місяць як Місяць. Дивлюся по сторонам. Територія більше схожа на якісь поля, але не всюди. Знову щось на небі привертає мою увагу. Дивлюся знову на Місяць. Але він якийсь не такий... Трохи більший ніж треба, форма серпа приблизно така ж сама але контури розмиті і трохи неправильні. Поверхня нечітка. Дивлюся трохи вправо - там Місяць, справжній місяць. А що ж це за об'єкт?..

На небі два Місяці! Той, що справа - звичайний, а лівіше і трохи нижче від нього - розмитий. Знову дивлюся на цей розмитий схожий на Місяць об'єкт. Чую також, що деякі люди навколо, також помітили дивний об'єкт. Я починаю розуміти, що можливо це дещо небезпечне. Кричу до тих людей, з якими до цього сперечався: "Дивіться! Ви це бачите?!". Вони всі дивляться.

Я помічаю, що об'єкт збільшився в розмірах - він наближається. Все ближче і ближче, все більший і більший. Коли він став розміром, приблизно як 10 Місяців, я помітив, що він не суцільний - це була хмара, яка складалася з дрібніших хмарок. Я зрозумів, що це не що інше, як астероїдні хмари. І вони летять на Землю.

Через короткий проміжок часу вони так близько підлетіли, що вкрили майже половину неба. Люди навколо почали панікувати, розбігатися хто куди. В повітрі відчувався запах приреченості. Все - це кінець. Куди сховатись. Я продовжував дивитися на небо. І от, ці хмарки астероїдів вже ввійшли в атмосферу й перетворилися на окремі астероїди. Навколо стало злегка темно, як при затемненні Сонця.

Я побачив перший астероїд, який наближався до землі неподалік. Він горів і залишав за собою слід. Діаметром був приблизно 70 сантиметрів. Падав він як в сповільнений зйомці. Я почав тікати і водночас дивився куди падає астероїд, щоб він не попав по мені. Розкалений камінь врізався в землю і почувся сильний вибух. На місці падіння утворився 10-ти метровий кратер, з якого піднімався дим і вогонь.

Я продовжував бігти. Після першого, астероїдів падало все більше і більше. Вони інколи попадали й по людях. З права від себе я побачив як одноповерховий будинок був повністю зруйнований від одного з падінь. "Я приречений! Куди тікати? Від них все одно не сховаєшся?" - виникали у мене думки. Навколо все загорялося і в небо піднімався дим. Лунали потужні вибухи від яких здригалася земля під ногами.

Раптом я побачив ще одну людину яка також тікала (навколо вже майже нікого не було). Ми починаємо тікати разом. Я по ходу пояснюю йому, що сталося і що це все означає. Ми біжимо, шукаємо укриття. Потім він згадує про свою родину й біжить її рятувати. Я теж згадую своїх рідних. "Бігти до них?" "Де вони зараз?" "Чи зможу я їх знайти в цьому хаосі?" "А якщо вони вже мертві? Стільки людей загинуло. Нікого ніде не видно..." Я відчував себе на волосинці від смерті але все ж таки залишався живий, дивом вдавалося уникнути загибелі. Я біг, біг, продовжував бігти... Всі надії людства руйнувалися й ніщо не могло цього відвернути. І я прокинувся.


Скайп админа: jacobcond

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 12:41 am

Ангели

Закінчився один із звичайних снів. Я дивлюся перед собою. Пропливають різні образи. Я роздивляюся їх, вони перетворюються, зникають. Раптом виринає щось незвичайне, щось живе. Червоний клубок, який звивається і поступово збільшується. І ось я вже чітко бачу, що це таке - брудно-червона змієподібна істота, з великими перетинчастими крилами, хижою пащею, кігтями, й хижими очима. Вона звивається, видає неприємне вороже шипіння й крик.

До мене приходить розуміння й відчуття, що це демон, біс. Пробігає думка: і чому вони повинні сприйматися такими відразливими? Я відчуваю, що він бачить мене і його увага звернена на мене. Раптом звідкись виринає двоє людей, одягнених в довгі світлі одежі. Вони швидко наближаються до демона. Щось наказують йому, а той ніби не слухається й продовжує звиватися й біснуватися.

Поки це відбувалося я помітив, що стою на землі. А вони знаходяться від мене метрів за 15. На дворі трохи похмуро, сонця не видно, схоже на ранній вечір. Територія досить рівна. Справа, метрів за 50 ліс. Попереду і зліва відкритий простір злегка вкритий травою.

Так от, я знову дивлюся на демона. Ті двоє чоловік швидко виймають з ножен мечі, з двостороннім лезом. При цьому метал видає затяжний дзвінкий звук. Їхні мечі дуже гарно відшліфовані, поблискують немов дзеркала; довжиною приблизно 70 см. Вони нападають на демона й починають його сікти. Це не зайняло в них багато часу, а в кінці один з них встромив в істоту свого меча, нанісши добиваючи удар. Раптом я розумію - це ж ангели. Вони просто всім своїм єством про це безсловесно свідчать. Я остовпілий стояв і дивився на них.

Ангели сховали свої мечі й розмовляючи про щось між собою пішли в мою сторону. Коли вони підійшли, то не зупиняючись коротко глянули на мене, й один з них сказав другому, щось на зразок: "Нехай собі стоїть." Особливої уваги на мене вони не звернули. Це здалося мені дивним. Але дійсно, хто я таки? Проходячи повз, вони повернули в право (для мене вліво). Я повернувся слідкуючи за ними.

Ангели йшли не поспішаючи й поступово віддалялися. Після деякого невпевненого очікування я виріши не втрачати шанс, можливо вдасться поговорити з ними й я почав йти за ними, надіючись, що вони не помітять мене. Ми йшли по ґрунтовій дорозі. Зліва, вздовж неї, простягалася середньої висоти огорожа, здається з чорних металевих прутів. За нею росли невисокі дерева, схоже це був сад.

Я почув, що ангели про щось розмовляють, але я був доволі далеко і й не міг розібрати. Мені звісно стало цікаво. Я прискорив хід й почав їх доганяти. Скоро я був дуже близько від них. Один з них обернувся, не зупиняючись, й сказав другому: "Він йде за нами." Я намагався щось запитати, але вони ігнорували мене. Через десяток метрів вони повернули вліво й підійшли до хвіртки в огорожі. Один з них відкрив її.

Потім вони обоє зупинилися й повернулися до мене.
- Чого ти йдеш за нами!? Тобі тут не місце!!! - суворо сказав, той що стояв лівіше. Я подумав про те, що хочу йти за ними. Він одразу почув мої думки й сказав, так само суворо:
- Тобі з нами не можна!!!
- Ну чого ти з ним так суворо? - запитав другий ангел, що стояв справа. - Може візьмемо його? Якщо хочеш можеш піти з нами.
Я подивився, що було за хвірткою. Від неї простягалася вузька кам'яна доріжка, довжиною метрів двадцять, й вела поміж дерев прямо до дверей одноповерхового будинку. Це були широкі дерев'яні двері, заокруглені зверху.
- А куди ви йдете?
- Ми пройдемо через ті двері.
- І куди вони ведуть?
- Вони ведуть в царство - місце нашого перебування. - він не стільки сказав це, як послав мені інформацію телепатично, щоб краще передати суть куди вони йдуть.
- Але якщо ти підеш туди з нами, ти повинен розуміти, що можеш і не вернутися.
Після цього вони, без зайвих розмов, розвернулися й пішли по доріжці до дверей. А я залишався на місці, заціпенівши в нерішучості.

Це справжні ангели, вони не повинні зробити мені зла. Якщо я піду за ними, то напевно потраплю в чудове місце. Але якщо я не зможу повернутися? Там, за тими дверми, щось невідоме, й я не знаю, що на мене чекає. І в мене ще є земне життя. Не хотілося б його втратити. Але так хочеться піти з ними...

Вони відкрили двері. За ними не було коридору чи прихожої. Там був якийсь пейзаж, блакитне небо. Вони швидко закрили за собою двері. І я усвідомив, що шлях для мене вже закритий. Ех... І чому я не пішов за ними? Коли вони були поряд я відчував таку доброту, спокій, гармонію яка йшла від них... А тепер вони далеко. Я розвернувся й повільно пішов дорогою назад, після чого сон завершився.


Скайп админа: jacobcond

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 12:48 am

Нова Сімія

В сні я раптом почав підніматися дивлячись в низ. Ніби хтось тримав мене за спину й тягнув догори. За долі секунди я промчався й пройшов крізь хмари. Підйом зупинився на дуже великій висоті. Звідти було одночасно видно половину Азії та Африку. На площі внизу ніби накладалась карта й можна було вирізняти окремі країни за їх кордонами.

- Слухай, що я буду казати, й дивися, що буду показувати тобі. - почулося в мене з-за спини. Сам я не міг рухатися чи літати я був в стані спостерігача. Раптом, очевидно той, хто говорив, почав переміщати мене далі над материками, на тій же висоті. Я продовжував дивитися тільки в низ, на землю чи океани.

Ми зупинилися над одним з материків. Я побачив як на його поверхні кольором виділилась (подібно до виділення на картах) велика держава.
- Це Нова Сімія. - сказав мені мій поводир. Я трохи здивувався. Як ця держава може стати тим, про що він каже. Я трохи подивився на неї. Потім він поніс мене далі.

Зупинившись над іншим материком, я побачив виділену кольором ще одну територію. Вона теж була доволі велика. Я трохи повисів над нею роздивляючись. А потім ми швидко спустилися на цю територію. Я опинився стоячим на ногах посеред пустелі. Вона була з звичайного жовтого піску, вкрита дюнами. Я стояв на рівнині. Поблизу було кілька людей. І також мій проводир у вигляді чоловіка. Особливо уваги на них я не звертав.

Я побачив автомобіль, який стояв поблизу. Він був схожий на Додж, з затемненим склом. Коли підійшов до нього, то відчув, щось незвичайне. А саме те, що автомобіль покритий зі всіх сторін надписами, які не можна охарактеризувати інакше як богохульні слова. Я не бачив надписів візуально, але дуже інтенсивно їх відчував. Я подумав, чи не сидить там хтось в середині, але вікна були затемнені настільки, що не можна було побачити, що там.

Після того як я відійшов від автомобіля, мій проводир знову підняв мене, за долю секунди, на таку ж висоту як і раніше. Територія так само була виділена кольором і він сказав мені:
- Це Звір з богохульними іменами на обличчі.
І я відчув, наскільки негативна ця територія. Що там робляться людьми дуже погані речі.

Потім я прокинувся.


Я вирішив зрівняти ті території які бачив у сні з країнами на карті, знаючи, що є неспівпадіння. Виявилося, що Нова Сімія складається з більшої половини однієї країни, 7-х інших сусідніх країн та малої частини восьмої держави. А територія Звіра складається приблизно з одної цілої країни й половини сусідньої.


Скайп админа: jacobcond

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 9:04 pm

Завали (12.02.09)

Я знаходжуся в одній будівлі, що представляє собою суміш кількох реально існуючих. Там багато народу. Я в кімнаті де є столи. Сів за один з них. Підходять дві дівчини. Вони обидві сіли за сусідні столи. Я обернувся до однієї з них й почав розмовляти. Вона спитала мене, звідки я. Я сказав, що з ... . Це розвеселило її. Я придивився до її обличчя і помітив, що його риси якось непропорційно міняються. Нестабільні.

Раптом перенісся на перший поверх, здається тієї ж самої будівлі. Там було також багато людей. Було трохи темно, вікон там майже не було. А можливо це був не перший поверх, а підвальне приміщення. Раптом стався великий землетрус. Будівля почала руйнуватися. Той поверх, на якому я знаходився, довго тримався і я відчував як рушаться інші, під і над нами. Я почав молитися Богу. Мляве освітлення ще більше потемніло й в кінці кінців завалився і наш поверх, але мене не привалило. Люди навколо були збентежені, перелякані, можливо багато хто загинув. Була абсолютна темрява й тиснява. Всліпу почав шукати вихід щоб вибратися з завалів.
Після цього відбувся перехід в інший сон.


Землетрус в Італії (06.04.09):
http://www.youtube.com/watch?v=Vc4wmBRjoM8


Скайп админа: jacobcond

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 10:15 pm

Апокаліпсис (Нова Земля)

Я опинився в одному приміщенні де окрім інших речей було ліжко. Я ліг на ньому спати. Заснув й мене ніби підхопив увісні Дух і я опинився в темному безмежному просторі схожому на космос. Тоді він мені показав увесь наш Всесвіт образно і сказав, що є ще багато інших всесвітів будова яких і сутність того, що в них відбувається не підпадає під розуміння людини. І він також за одну мить образно показав мені декілька із цих всесвітів. Потім він показав мені нашу планету Землю і сказав, що всьому приходить кінець і вона також не є виключенням. Він сказав, що станеться катастрофа і в атмосферу підніметься велика маса пилюки, потім настане час коли ця пилюка осяде на поверхню планети і її буде стільки, що повністю покриє всі міста. І я все це бачив. Після цього пройде багато часу поки люди відновлять свої сили і вони почнуть розчищати свої міста. Але Земля вже буде не такою як раніше. І після цього я також бачив Нову Землю. Про неї було сказано, що буде знайдена. Потім мене збудили люди, які були в тому приміщенні, де я лягав на ліжко. Вони сказали, що я кричав уві сні. Я дивився на них, в їхні очі, сказав, що мені просто снився особливий сон але не кошмар. І вони почали мене розпитувати, що саме мені приснилося, але я відмовився їм казати. Після цього я прокинувся вже насправді вдома в себе в ліжку.


Скайп админа: jacobcond

Аватара пользователя
Jacob
Администратор сайта
Сообщения: 864
Зарегистрирован: Ср дек 15, 2010 12:31 am
Награды: 38
:
За простое исследование За среднесложное исследование За сложное исследование
Контактная информация:

Непрочитанное сообщение Вс апр 22, 2012 11:22 pm

Червоний карлик

Було похмуро. Я побачив жінку років 30. Вона йшла за мною вслід і ми виходили з коридору який вів на двір. Жінка тремтіла від холоду і поглядала на небо. Я теж подивився туди і побачив, що замість Сонця там червоний карлик, який виглядав як велика зірка, тепла від нього було зовсім мало. Навпаки відчувався якийсь холод. Я відчув в ту мить, ніби на Землі не залишилось більше людей крім нас двох. Вся планета спустіла, і настала тиша, заповнена атмосферою приреченості.


Скайп админа: jacobcond

Ответить
  • Информация
  • Кто сейчас на конференции

    Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и 2 гостя